|
ЖУРНАЛ ПРО СУЧАСНУ МУЗИКУ
| |
Вініловий наркоман
DARUIN / ANALOG SUICIDE
Daruin / Analog Suicide [split]
CD-R, Neus-318, 2006
За гучним словосполученням Analog Suicide, яке приблизно зрозуміло що обіцяє, ховається турецький музикант Батур Сьонмец, один з перших, хто почав грати нойз у Туреччині. Daruin – псевдонім Казуя Ісіґамі, японського нойз-продюсера і хазяїна лейбла Neus-318. На цьому лейблі власне й вийшов цей спліт.
Турецький музикант, очевидно, просто зачарований шумом: три його треки ні особливою винахідливістю, ні спроможністю оглушити чи подавити не вражають – така собі каша з цвяхів. Японець – зовсім інша справа: його музика набагато рухоміша; чутно, що її автор повністю розуміє, куди їй призначено дригатися, і скільки шарів агресії вона спроможна в себе увібрати, щоб не перетворитися на кашу. Ісіґамі явно відчуває, коли треба тримати звук за гриву, а коли можна й відпустити у вільний галоп. До того ж він набагато вільніший і у виборі джерел звуку, і у перепадах його тиску / відчуженості. На жаль, ані свідомість, ані широкий діапазон джерел і прийомів так і не дають музиці вирватися й понестися без оглядки на напрями та традиції. Вона залишається цілком звичним індустріальним нойзом з прозорим натяком на самовпевненість. Іншими словами, якби ця музика мала більше впевненості в собі, вона б звучала поперек історії абстрактного нойзу, а не ліпилася б до неї збоку малопомітною грудочкою.
|